Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба — це кислотозалежне захворювання, при якому соляна кислота шлункового соку виступає основним фактором, що ушкоджує, при розвитку клінічних симптомів та морфологічних проявів ГЕРХ. Патологічний рефлюкс при цьому виникає внаслідок недостатності нижнього стравохідного сфінктера (НСС), тобто ГЕРХ — захворювання з вихідним порушенням рухової функції верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
Згідно з останнім метааналізом, опублікованим у 2018 році, загальносвітова поширеність ГЕРХ становить 13,3%. При цьому частота захворювання вища у осіб старше 50 років.
В Україні поширеність ГЕРХ варіюється від 11,3 до 23,6%. Частота виникнення захворювання в загальній популяції становить 5 випадків на 100 000 населення на рік.
Ключовим фактором розвитку ГЕРХ виступає патологічно висока частота та/або тривалість епізодів закидання вмісту шлунку в стравохід. Цілісність слизової оболонки стравоходу зумовлена рівновагою між факторами агресії та здатністю слизової оболонки протистояти шкідливій дії вмісту шлунка, що закидається, при гастроезофагеальному рефлюксі (ГЕР). Порушення цієї рівноваги у багатьох пацієнтів супроводжується істотним уповільненням відновлення рН (рівень кислотності шлункового соку) дистальної частини стравоходу після кожного епізоду рефлюксу.
Таким чином ГЕРХ — це кислотозалежне захворювання, що розвивається на тлі первинного порушення рухової функції верхніх відділів травного тракту.
Найбільш широкою класифікацією клінічних проявів ГЕРХ, що застосовується в світі, є Монреальська. Вона поділяє клінічні прояви ГЕРХ на дві великі групи: стравохідні прояви та позастравохідні прояви.
Стравохідні прояви: печія, відрижка, зригування, одинофагія.
Позастравохідні прояви: хронічний кашель, пов'язаний з рефлюксом, хронічний ларингіт, бронхіальна астма та ерозії емалі зубів.
Це хронічне рецидивуюче захворювання, що зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції органів гастроезофагеальної зони та характеризується регулярно повторюваним закиданням у стравохід шлункового і, в ряді випадків, дуоденального вмісту, що призводить до появи клінічних симптомів, що погіршують якість життя пацієнтів, до пошкодження слизової оболонки дистального відділу стравоходу з розвитком в ньому дистрофічних змін багатошарового плоского епітелію, катарального або ерозивно-виразкового езофагіту (рефлюкс-езофагіту), а у частини хворих — цилиндроклітинної метаплазії.
Будьте уважні до свого здоров'я. Своєчасне звернення до лікаря-гастроентеролога при наявності описаних симптомів допоможе вирішити швидко вашу проблему.
Згідно з останнім метааналізом, опублікованим у 2018 році, загальносвітова поширеність ГЕРХ становить 13,3%. При цьому частота захворювання вища у осіб старше 50 років.
В Україні поширеність ГЕРХ варіюється від 11,3 до 23,6%. Частота виникнення захворювання в загальній популяції становить 5 випадків на 100 000 населення на рік.
Ключовим фактором розвитку ГЕРХ виступає патологічно висока частота та/або тривалість епізодів закидання вмісту шлунку в стравохід. Цілісність слизової оболонки стравоходу зумовлена рівновагою між факторами агресії та здатністю слизової оболонки протистояти шкідливій дії вмісту шлунка, що закидається, при гастроезофагеальному рефлюксі (ГЕР). Порушення цієї рівноваги у багатьох пацієнтів супроводжується істотним уповільненням відновлення рН (рівень кислотності шлункового соку) дистальної частини стравоходу після кожного епізоду рефлюксу.
Таким чином ГЕРХ — це кислотозалежне захворювання, що розвивається на тлі первинного порушення рухової функції верхніх відділів травного тракту.
Найбільш широкою класифікацією клінічних проявів ГЕРХ, що застосовується в світі, є Монреальська. Вона поділяє клінічні прояви ГЕРХ на дві великі групи: стравохідні прояви та позастравохідні прояви.
Стравохідні прояви: печія, відрижка, зригування, одинофагія.
Позастравохідні прояви: хронічний кашель, пов'язаний з рефлюксом, хронічний ларингіт, бронхіальна астма та ерозії емалі зубів.
Це хронічне рецидивуюче захворювання, що зумовлене порушенням моторно-евакуаторної функції органів гастроезофагеальної зони та характеризується регулярно повторюваним закиданням у стравохід шлункового і, в ряді випадків, дуоденального вмісту, що призводить до появи клінічних симптомів, що погіршують якість життя пацієнтів, до пошкодження слизової оболонки дистального відділу стравоходу з розвитком в ньому дистрофічних змін багатошарового плоского епітелію, катарального або ерозивно-виразкового езофагіту (рефлюкс-езофагіту), а у частини хворих — цилиндроклітинної метаплазії.
Будьте уважні до свого здоров'я. Своєчасне звернення до лікаря-гастроентеролога при наявності описаних симптомів допоможе вирішити швидко вашу проблему.
