Вульвовагініт

Що таке вульвовагініт?

Вульвовагініт — це запальне захворювання, яке охоплює зовнішні статеві органи (вульву) та слизову оболонку піхви (вагіну). Воно є одним із найпоширеніших гінекологічних станів серед жінок будь-якого віку — від дитинства до менопаузи.

Захворювання може виникати під впливом інфекційних або неінфекційних факторів, порушення мікрофлори піхви, зниження місцевого імунітету, а також через травми чи подразнення слизової.

Клінічне значення: без своєчасного лікування вульвовагініт може перейти у хронічну форму, викликати постійний дискомфорт, погіршити інтимне життя, а в деяких випадках — призвести до серйозних ускладнень, таких як рецидивуючий вульвовагініт, вторинні інфекції або рубцеві зміни слизової.

Приклад з практики
Пацієнтка 28 років звернулася зі скаргами на печіння, свербіж та незвичні виділення протягом двох тижнів. Самостійно використовувала гелі з аптеки, але без ефекту. Огляд виявив почервоніння слизової, набряк та білі сироподібні виділення. Аналізи підтвердили кандидозний вульвовагініт. Лікування включало протигрибкові свічки, місцеві засоби для зменшення запалення та препарати для відновлення мікрофлори. Через 10 днів симптоми зникли.

Причини вульвовагініту

Виділяють інфекційні та неінфекційні причини вульвовагініту.

Інфекційні фактори

• Бактеріальні інфекції (Gardnerella vaginalis, стафілококи, стрептококи)
• Грибкові інфекції (переважно Candida albicans)
• Вірусні інфекції (ВПЛ, герпес)
• ІПСШ (трихомоніаз, хламідіоз, гонорея)

Неінфекційні фактори

• Алергічні реакції (на миючі засоби, прокладки, презервативи)
• Механічне подразнення (тісний одяг, синтетична білизна)
• Зміни гормонального фону (вагітність, менопауза)
• Порушення гігієни
• Системні захворювання (цукровий діабет, імунодефіцит)

Приклад з практики
Пацієнтка 52 років у постменопаузі скаржилася на сухість, свербіж і дискомфорт у ділянці вульви. Лабораторні тести не виявили інфекції, а діагноз — атрофічний вульвовагініт. Причина — зниження рівня естрогену. Після курсу місцевої естрогенотерапії симптоми зникли.

Симптоми вульвовагініту

Найпоширеніші симптоми:

• Свербіж та печіння в ділянці вульви та піхви;
• Почервоніння та набряк;
• Виділення (білі, жовті, зелені, з неприємним запахом);
• Біль під час сексу (диспареунія);
• Часте сечовипускання або біль при ньому;
• Відчуття сухості або подразнення.

Симптоми можуть змінюватися залежно від збудника:

• При кандидозному вульвовагініті — густі білі виділення, сильний свербіж;
• При бактеріальному вагінозі — сіруваті виділення з "рибним" запахом;
• При трихомоніазі — пінисті жовто-зелені виділення.

Діагностика вульвовагініту

Для підтвердження діагнозу вульвовагініт гінеколог проводить комплексне обстеження, яке дозволяє точно визначити збудника, ступінь запалення та підібрати оптимальне лікування. Стандартна діагностика включає:

1. Огляд на гінекологічному кріслі

   Оцінюється стан слизової оболонки, наявність почервоніння, набряку, виразок, виділень, тріщин або мікротравм. Лікар також звертає увагу на запах і колір виділень, що може вказувати на бактеріальну, грибкову чи вірусну природу інфекції.

2. Мікроскопія мазка

   Під мікроскопом визначається кількість лейкоцитів, наявність бактерій, грибів Candida, трихомонад, а також співвідношення нормальної та патологічної мікрофлори.

3. Бактеріологічний посів

   Допомагає виявити конкретний вид бактерій і визначити їх чутливість до антибіотиків, що особливо важливо при хронічних та рецидивних формах вульвовагініту.

4. ПЛР-діагностика на ІПСШ (хламідії, гонококи, мікоплазми, уреаплазми, ВПЛ тощо)

   Дозволяє виявити навіть мінімальні концентрації патогенів.

5. Визначення pH вагінального середовища

   У нормі pH піхви становить 3,8–4,5. Зсув показників у лужний бік часто свідчить про бактеріальний вагіноз, а в кислий — про грибкову інфекцію.

6. Кольпоскопія

   Застосовується у випадках підозри на фонові чи передракові процеси шийки матки, а також для оцінки стану слизової при хронічному перебігу захворювання.

Приклад з практики
Пацієнтка 35 років звернулася зі скаргами на свербіж, неприємний запах і сіруваті виділення, підозрюючи грибкову інфекцію.

• Під час гінекологічного огляду слизова була помірно набрякла, із характерним “рибним” запахом.
• Мікроскопія мазка показала відсутність лактобацил і велику кількість бактерій Gardnerella vaginalis.
• pH вагінального середовища був підвищений до 5,2, що підтвердило діагноз бактеріальний вагіноз.
• Проведений курс антибактеріальної терапії з подальшим відновленням нормальної мікрофлори (пробіотики у вагінальних капсулах та перорально) привів до повного зникнення симптомів і нормалізації pH.

Лікування вульвовагінітуа

Лікування залежить від причини:

• При грибкових інфекціях — протигрибкові свічки та креми (клотримазол, міконазол);
• При бактеріальних інфекціях — антибактеріальні препарати (метронідазол, кліндаміцин);
• При вірусних інфекціях — противірусна терапія;
• При атрофічному вульвовагініті — місцеві естрогени;
• При алергічних формах — усунення алергену та місцеві протизапальні засоби;
• Відновлення мікрофлори піхви пробіотиками.

Важливо: самолікування може призвести до ускладнень. Лише лікар може призначити адекватну терапію після встановлення точної причини.

Профілактика вульвовагініту

Щоб знизити ризик розвитку вульвовагініту та уникнути повторних загострень, важливо дотримуватись простих, але ефективних правил.

1. Дотримання інтимної гігієни

   Мити інтимну зону двічі на день теплою водою або спеціальними гіпоалергенними засобами з нейтральним pH. Важливо уникати агресивних мийних засобів, ароматизованих гелів чи щоденного використання антисептиків — вони порушують баланс мікрофлори піхви.

2. Вибір правильної білизни

   Надавайте перевагу бавовняній білизні, яка дозволяє шкірі дихати і зменшує ризик подразнень. Відмовтеся від постійного носіння синтетичних та надто тісних моделей, що створюють «парниковий ефект».

3. Захист під час інтимних стосунків

   При нових або непостійних статевих контактах використовуйте презерватив. Це не лише захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом, але й допомагає зберегти здорову вагінальну мікрофлору.

4. Своєчасне лікування супутніх хвороб

   Хронічні інфекції, ендокринні порушення, цукровий діабет — усі ці стани підвищують ризик розвитку запалення піхви. Важливо вчасно лікувати такі хвороби під контролем лікаря.

5. Підтримка імунітету

   Збалансоване харчування, регулярна фізична активність, достатній сон та уникання стресів допомагають організму самостійно контролювати мікрофлору та запобігати розвитку вагінальних інфекцій.

Приклад із практики
Пацієнтка 28 років звернулася з хронічним рецидивуючим кандидозом піхви (молочницею), який виникав майже щомісяця. Після індивідуального підбору інтимного гелю з нейтральним pH, заміни синтетичної білизни на бавовняну, використання пробіотиків для відновлення вагінальної мікрофлори та корекції харчування, рецидиви припинилися. Вже протягом року жінка не мала жодного епізоду запалення.

Питання-відповідь

Ціни

Лікарі

Джерела

• Vulvovaginitis // National Health Service (NHS).
• Vulvovaginitis: Causes, symptoms, and treatment // Medical News Today.
• Improving the Diagnosis of Vulvovaginitis. Haywood Brown, Madeline Drexler // Population Health Management. 2020. PMCID: PMC7591372 PMID: 32997581 DOI: 10.1089/pop.2020.0265

Стаття перевірена експертом