Інтерстиціальна міома матки

Інтерстиціальна міома що це? Це доброякісна пухлина матки, яка формується всередині м’язового шару — міометрію. На відміну від інших типів вузлів, таких як субсерозні (ростуть назовні) чи субмукозні (проникають у порожнину матки), інтерстиціальна міома розташована всередині стінки органа. Вона може збільшуватися у розмірах, деформувати матку та створювати проблеми для репродуктивного здоров’я жінки.

За даними гінекології, інтерстиціальна міома зустрічається у 40–60% випадків серед усіх форм міоми. У більшості жінок хвороба діагностується у репродуктивному віці, особливо після 30 років, коли зростає чутливість до гормональних порушень.

Особливість цього виду пухлини в тому, що на початкових етапах вона може протікати безсимптомно, але надалі викликати менструальні порушення, анемію, біль і навіть безпліддя. При значних розмірах інтерстиціальна міома чинить тиск на сусідні органи малого таза (сечовий міхур, кишечник), викликаючи додаткові скарги.

Важливо: своєчасна діагностика і лікування допомагають уникнути серйозних ускладнень та зберегти жіноче здоров’я.

Причини виникнення інтерстиціальної міоми

Точні механізми виникнення інтерстиціальної міоми досі активно вивчаються. Відомо, що ключову роль відіграють гормональні порушення — надлишок естрогену та дефіцит прогестерону, що стимулюють патологічний ріст клітин міометрію. Важливе значення мають також локальні зміни у ендометрії та генетичні фактори.

Основні причини розвитку інтерстиціальної міоми матки:

1. Гормональний дисбаланс: надлишок естрогенів, зниження прогестерону, порушення регуляції гіпофізарно-гіпоталамічної системи.
2. Це створює умови для швидкого росту клітин і формування вузлів у матці.
3. Генетична схильність: якщо у матері чи бабусі діагностували міому матки, ризик розвитку у доньки зростає у 2–3 рази.
4. Хронічні запальні процеси: ендометрит, аднексит, запальні хвороби органів малого таза ушкоджують тканини й сприяють їх патологічному розростанню.
5. Перенесені хірургічні втручання: аборти, вискоблювання, операції на матці (видалення поліпів, кесарів розтин). Вони можуть залишати мікротравми, які з часом стають місцем розвитку вузлів.
6. Ендокринні захворювання: порушення роботи щитоподібної залози, наднирників, ожиріння, інсулінорезистентність. Усі ці фактори змінюють гормональний баланс.
7. Менструальні особливості: рання менархе (початок менструацій до 12 років), пізня менопауза (після 50 років), відсутність вагітностей і пологів — усе це підвищує ризик росту міоми.
8. Відсутність пологів і лактації. У жінок, які не народжували, ймовірність формування міоми вища.
9. Стрес, психоемоційне виснаження та гіподинамія. Хронічний стрес призводить до підвищеного рівня кортизолу, що негативно впливає на гормональний фон. Малорухливий спосіб життя порушує кровообіг у малому тазу.
10. Фактори способу життя: надлишкова маса тіла, неправильне харчування, відсутність регулярних фізичних навантажень, куріння та зловживання алкоголем.

Важливо: будь-які менструальні порушення (затримки, надто рясні чи тривалі менструації) можуть бути першою ознакою розвитку міоми. Тому регулярні огляди у гінеколога — найкраща профілактика ускладнень.

Симптоми та ознаки

Прояви залежать від розміру та розташування вузлів. Дрібні утворення можуть бути безсимптомними і виявлятися випадково під час УЗД матки.

Найбільш характерні симптоми міоми матки:

1. Рясні та тривалі менструації (менорагія).
2. Кровотечі між циклами.
3. Болі внизу живота, що віддають у поперек.
4. Відчуття тиску на сусідні органи (сечовий міхур, пряма кишка).
5. Анемія через хронічні кровотечі (слабкість, запаморочення).
6. Зниження працездатності, швидка втомлюваність.
7. Проблеми із зачаттям і безпліддя у жінок.

Цікаво: симптоматика часто посилюється під час вагітності, адже гормональні зміни стимулюють ріст міоматозних вузлів.

Діагностика

Своєчасна діагностика міоми матки дозволяє виявити вузли на ранніх етапах і обрати оптимальну тактику лікування. Методи обстеження:

1. УЗД матки (трансвагінальне та абдомінальне) — основний метод, що дозволяє оцінити розмір, кількість та локалізацію вузлів.
2. Гістероскопія — застосовується для детального огляду порожнини матки.
3. МРТ малого таза — призначається у складних випадках.
4. Огляд у лікаря-гінеколога з аналізом анамнезу та менструальних порушень.
5. Лабораторні аналізи для оцінки гормонального фону.

Лікування та методи корекції

Тактика залежить від розміру, кількості вузлів, віку пацієнтки та планів щодо вагітності. Основні методи:

1. Консервативне лікування міоми матки: гормональна терапія (агоністи гонадотропін-рилізинг гормону, прогестини), симптоматичні засоби (препарати для зменшення кровотеч).
2. Хірургічне лікування: міома матки операція (міомектомія) — видалення вузлів зі збереженням матки, гістеректомія (повне видалення матки) при великих вузлах чи численних рецидивах.
3. Малоінвазивні методи: емболізація маткових артерій, ФУЗ-абляція (руйнування вузлів ультразвуком).

Головна мета лікування — зберегти репродуктивне здоров’я жінки та забезпечити можливість материнства.

Профілактика та здоровий спосіб життя

Запобігти появі міоми повністю неможливо, але зменшити ризики реально. Основні рекомендації:

1. Регулярні профілактичні огляди у гінеколога.
2. Контроль гормонального фону.
3. Своєчасне лікування запальних процесів.
4. Відмова від абортів як методу контрацепції.
5. Здоровий спосіб життя: фізична активність, збалансоване харчування, боротьба зі стресом.

Пам’ятайте: раннє виявлення міоми матки у жінок дає змогу обрати щадні методи лікування та зберегти ендометрій у здоровому стані.

Висновок

Інтерстиціальна міома матки — поширене, але підконтрольне захворювання. Своєчасна діагностика та сучасні методи лікування дозволяють уникнути серйозних ускладнень і зберегти репродуктивну функцію.

У клініці «Ланцет» (Київ, Печерськ) ми застосовуємо найновіші методики діагностики та терапії, індивідуально підходимо до кожної пацієнтки й допомагаємо підтримати здоров’я на високому рівні.

FAQ

Ціни

Лікарі

Стаття перевірена експертом