Пухлини щитовидної залози — це вузлові утворення, що розвиваються із власних клітин органу. За характером пухлини щитовидної залози можуть бути доброякісними або злоякісними. Перші не становлять загрози життю і складають 90-95% від всіх діагностованих випадків. Злоякісними неоплазіями називаються різні види раку.
Зазвичай вузли у щитоподібній залозі виявляються випадково під час огляду ендокринолога або УЗД, іноді їх знаходять самі пацієнти. Вузли можуть мати різні розміри, бувають одиночними та множинними, «гарячими» (супроводжуються підвищеним рівнем виділення гормонів) та «холодними». У багатьох пацієнтів одразу виникає паніка: напевно, це рак?
У ході скринінгу вузли в щитовидній залозі виявляють приблизно у 10-20% людей, при цьому у жінок частіше, ніж у чоловіків. Панікувати не потрібно, але ігнорувати вузол не варто. Аби переконатися, що це не рак, необхідно записатися на консультацію ендокринного хірурга та пройти обстеження.
Зазвичай вузли у щитоподібній залозі виявляються випадково під час огляду ендокринолога або УЗД, іноді їх знаходять самі пацієнти. Вузли можуть мати різні розміри, бувають одиночними та множинними, «гарячими» (супроводжуються підвищеним рівнем виділення гормонів) та «холодними». У багатьох пацієнтів одразу виникає паніка: напевно, це рак?
У ході скринінгу вузли в щитовидній залозі виявляють приблизно у 10-20% людей, при цьому у жінок частіше, ніж у чоловіків. Панікувати не потрібно, але ігнорувати вузол не варто. Аби переконатися, що це не рак, необхідно записатися на консультацію ендокринного хірурга та пройти обстеження.
Злоякісні пухлини щитоподібної залози
За статистикою злоякісним виявляється приблизно кожний двадцятий вузол. У більшості випадків діагностують не рак, а такі стани, як вузловий зоб, підгострий тиреоїдит (наприклад, на тлі грипу або епідемічного паротиту), тиреоїдит Хашимото (аутоімунне запалення в залозі), дифузний зоб.
Злоякісна пухлина розвивається з тканини щитоподібної залози, фолікулярних клітин або C-клітин (парафолікулярних). Зазвичай початковий перебіг хвороби не має специфічних симптомів, але з ростом пухлини вже виявляються збільшення залози, збільшення лімфатичних вузлів. А при захопленні онкологічним процесом оточуючих тканин — ознаки порушення ковтання, осиплість голосу, часте непродуктивне покашлювання, хворі відмічають появу хропіння. Залежно від гістологічного вмісту виділяють різні типи раку щитовидної залози, вони відрізняються різним ступенем агресивності і вимагають різних підходів до лікування.
Нерідко злоякісна пухлина розвивається на тлі інших патологічних процесів у щитовидній залозі, таких як вузловий зоб, аденома, аутоімунний тиреоїдит. Вже існуючі вузли поступово збільшуються у розмірах, з'являються нові, змінюється їх будова, йде розповсюдження на оточуючі тканини шиї. У міру поширення метастазів у регіонарні лімфовузли вони також збільшуються. Згодом щитовидна залоза стає настільки великою, що деформується шия.
Злоякісна пухлина розвивається з тканини щитоподібної залози, фолікулярних клітин або C-клітин (парафолікулярних). Зазвичай початковий перебіг хвороби не має специфічних симптомів, але з ростом пухлини вже виявляються збільшення залози, збільшення лімфатичних вузлів. А при захопленні онкологічним процесом оточуючих тканин — ознаки порушення ковтання, осиплість голосу, часте непродуктивне покашлювання, хворі відмічають появу хропіння. Залежно від гістологічного вмісту виділяють різні типи раку щитовидної залози, вони відрізняються різним ступенем агресивності і вимагають різних підходів до лікування.
Нерідко злоякісна пухлина розвивається на тлі інших патологічних процесів у щитовидній залозі, таких як вузловий зоб, аденома, аутоімунний тиреоїдит. Вже існуючі вузли поступово збільшуються у розмірах, з'являються нові, змінюється їх будова, йде розповсюдження на оточуючі тканини шиї. У міру поширення метастазів у регіонарні лімфовузли вони також збільшуються. Згодом щитовидна залоза стає настільки великою, що деформується шия.
Симптоми раку щитоподібної залози
На перших стадіях розвитку раку щитовидної залози симптоми практично непомітні, а ознаки повністю відсутні. Найчастіше першим фактором, який викликає у пацієнта стурбованість, стає наявність вузлового новоутворення у ділянці шиї, яке часто виявляють випадково.
Незважаючи на те, що наявність ущільнення не є прямим показником того, що в щитовидці розвивається злоякісний процес, на цьому етапі потрібно обов'язково звернутися до лікаря для комплексного обстеження.
З розвитком раку щитовидної залози наростає і сила його проявів. У пацієнта з'являються:
Незважаючи на те, що наявність ущільнення не є прямим показником того, що в щитовидці розвивається злоякісний процес, на цьому етапі потрібно обов'язково звернутися до лікаря для комплексного обстеження.
З розвитком раку щитовидної залози наростає і сила його проявів. У пацієнта з'являються:
- безпричинний кашель;
- задишка;
- ядуха, першіння в горлі;
- біль у ділянці шиї;
- порушення ковтальних функцій;
- осиплість голосу, зміна тембру;
- пітливість;
- надмірна стомлюваність, слабкість;
- дефіцит ваги на тлі відсутності апетиту;
- збільшені лімфовузли.
Якщо з'явилися будь-які із зазначених симптомів, а скарги зберігаються два і більше тижнів, необхідно обов'язково звернутися до лікаря. Зробити це потрібно навіть у тому випадку, якщо в області не промацується ущільнення або вузол.
Діагностика раку щитоподібної залози
1. Консультація лікаря ендокринолога з ретельним збором анамнезу — чи є спадкові фактори ризику, чи було опромінення ділянки шиї, робота з шкідливими речовинами, тощо, — а потім фізичний огляд щитовидної залози на предмет збільшення лімфатичних вузлів, консистенції вузлів, спаяність вузла з прилягаючими тканинами, болючість при пальпації.
2. Ультразвукове дослідження. УЗД щитоподібної залози чітко визначає розмір залози, утворень, їх структуру, васкуляризацію (що важливо для визначення токсичних аденом). Сучасні системи аналізу УЗД інформації (TIRADS) дозволяють якісно оцінити ризик для пацієнта та визначити тактику подальшого обстеження. Остаточний діагноз встановити з УЗД можливо за певних умов та при обстеженні у досвідченого фахівця та при класичній картині захворювання. Проте після проведення УЗД хворим часто призначають подальше проведення пункційної біопсії (рішення приймається колегіально ендокринним хірургом та фахівцем УЗД).
3. Лабораторні дослідження. Зазвичай для скринінгу (профілактичного огляду) достатньо визначити ТТГ, який відображає загальний стан щитоподібної залози. Разом з цим, для скринінгу призначається визначення іонізованого (за неможливості загального) кальцію. Проте, коли підозрюється порушення функції ЩЗ, доцільно визначати вільні тироксин (вТ4) та трийодтиронін (вТ3). Для підтвердження хронічного автоімунного тиреоїдиту визначають антитіла до тиреоїдної пероксидази (АтТПО). При підтвердженні діагнозу постійний моніторинг цього показника непотрібний. Тиреоглобулін, антитіладо тиреоглобуліну (ТГ, АтТГ) визначаються після тотального видалення щитоподібної залози у випадку раку щитоподібної залози – як онкомаркери. У інших випадках ці показники не мають прогностичного та клінічного значення. Кальцитонін визначається при підозрілих вузлах для виключення медулярного раку. Для виявлення більш віддалених наслідків тиреоїдної патології призначаються клінічні та біохімічні дослідження.
4. Сцинтиграфія щитовидної залози — діагностична процедура, яка відноситься до радіонуклідних способів діагностики та виконується в спеціалізованих радіологічних закладах. Використання радіоізотопного сканування дає змогу оцінити роботу залози, виявити тиреотоксичні новоутворення. Сканування виконується із застосуванням спеціального контрасту, який вводиться в організм пацієнта. Він накопичується у щитовидці, причому, на відміну йоду, речовина не бере участь у процесі синтезу гормону тиреоїдної групи. Через нетривалий період відбувається повернення ізотопу в кров людини, що сприяє повномірному виведенню препарату. Для діагностичних цілей виконується сцинтиграфія щитоподібної залози (для діагностики токсичної аденоми), або прищитоподібної залози — при діагностиці аденоми прищитоподібної залози.
5. Для остаточної діагностики пухлинних процесів щитоподібної залози використовується тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАПБ) — малоінвазивна діагностична маніпуляція, при якій за допомогою тонкої голки виконується забір матеріалу, що потім віддається на цитологічне дослідження. Процедура дозволяє підтвердити наявність раку та визначити його тип та стадію. Відповідно до сучасних вимог, результат кодується за Bethesda від 1-го до 6-го класу, де увагу приділяють 4, 5 та 6 класам. Інтерпретацією отриманих результатів займається тільки досвідчений фахівець, який в клініці безкоштовно проводить консультацію пацієнтів за результатами цитологічного дослідження та співвідносить їх з клінічними, лабораторними, УЗД даними та спільно з пацієнтом обговорює подальшу тактику лікування. Це основний метод діагностики новоутворень щитоподібної залози. Він обов’язково проводиться під контролем УЗД, що забезпечує більш високу точність дослідження.
2. Ультразвукове дослідження. УЗД щитоподібної залози чітко визначає розмір залози, утворень, їх структуру, васкуляризацію (що важливо для визначення токсичних аденом). Сучасні системи аналізу УЗД інформації (TIRADS) дозволяють якісно оцінити ризик для пацієнта та визначити тактику подальшого обстеження. Остаточний діагноз встановити з УЗД можливо за певних умов та при обстеженні у досвідченого фахівця та при класичній картині захворювання. Проте після проведення УЗД хворим часто призначають подальше проведення пункційної біопсії (рішення приймається колегіально ендокринним хірургом та фахівцем УЗД).
3. Лабораторні дослідження. Зазвичай для скринінгу (профілактичного огляду) достатньо визначити ТТГ, який відображає загальний стан щитоподібної залози. Разом з цим, для скринінгу призначається визначення іонізованого (за неможливості загального) кальцію. Проте, коли підозрюється порушення функції ЩЗ, доцільно визначати вільні тироксин (вТ4) та трийодтиронін (вТ3). Для підтвердження хронічного автоімунного тиреоїдиту визначають антитіла до тиреоїдної пероксидази (АтТПО). При підтвердженні діагнозу постійний моніторинг цього показника непотрібний. Тиреоглобулін, антитіладо тиреоглобуліну (ТГ, АтТГ) визначаються після тотального видалення щитоподібної залози у випадку раку щитоподібної залози – як онкомаркери. У інших випадках ці показники не мають прогностичного та клінічного значення. Кальцитонін визначається при підозрілих вузлах для виключення медулярного раку. Для виявлення більш віддалених наслідків тиреоїдної патології призначаються клінічні та біохімічні дослідження.
4. Сцинтиграфія щитовидної залози — діагностична процедура, яка відноситься до радіонуклідних способів діагностики та виконується в спеціалізованих радіологічних закладах. Використання радіоізотопного сканування дає змогу оцінити роботу залози, виявити тиреотоксичні новоутворення. Сканування виконується із застосуванням спеціального контрасту, який вводиться в організм пацієнта. Він накопичується у щитовидці, причому, на відміну йоду, речовина не бере участь у процесі синтезу гормону тиреоїдної групи. Через нетривалий період відбувається повернення ізотопу в кров людини, що сприяє повномірному виведенню препарату. Для діагностичних цілей виконується сцинтиграфія щитоподібної залози (для діагностики токсичної аденоми), або прищитоподібної залози — при діагностиці аденоми прищитоподібної залози.
5. Для остаточної діагностики пухлинних процесів щитоподібної залози використовується тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАПБ) — малоінвазивна діагностична маніпуляція, при якій за допомогою тонкої голки виконується забір матеріалу, що потім віддається на цитологічне дослідження. Процедура дозволяє підтвердити наявність раку та визначити його тип та стадію. Відповідно до сучасних вимог, результат кодується за Bethesda від 1-го до 6-го класу, де увагу приділяють 4, 5 та 6 класам. Інтерпретацією отриманих результатів займається тільки досвідчений фахівець, який в клініці безкоштовно проводить консультацію пацієнтів за результатами цитологічного дослідження та співвідносить їх з клінічними, лабораторними, УЗД даними та спільно з пацієнтом обговорює подальшу тактику лікування. Це основний метод діагностики новоутворень щитоподібної залози. Він обов’язково проводиться під контролем УЗД, що забезпечує більш високу точність дослідження.
Лікування раку щитоподібної залози
Хірургічне видалення. Виконувати операції треба тільки тоді, коли без цих операцій не можна обійтись і може бути суттєва шкода здоров'ю пацієнта.
Відповіно до сучасних міжнародних протоколів, що базуються на чисельних дослідженнях, підхід стає більш пацієнтоорієнтованим. Насамперед визначається ризик, який несе рак для пацієнта. При низькому ризику, коли рак невеликий, до 2 см, якщо немає інвазії в оточуючій тканині, в кровоносні судини, відсутні метастази та пухлина одиночна, достатньо виконати гемітиреоїдектомію, тобто видалення половини щитоподібної залози з обовязковим видаленням найближчої до щитоподібної залози жирової клітковини з лімфатичними вузлами. Але такий обсяг втручання можливий тільки за умови проведення під час операції експрес-гістологічного дослідження для своєчасного виявлення мультифокального росту, метастазів, проростання в оточуючі тканини. Тоді виконується тотальне видалення залози, а при наявності метастазів — ширше видалення лімфатичних вузлів для запобігання поширення метастатичного процесу.
Радіойодтерапія. Виконується після тотального видалення щитоподібної залози. Для того, щоб радіойодтерапія принесла максимальний ефект, в організмі пацієнта має бути досить високий рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Він призначається через шість тижнів після операції, щоб знищити всю залишкову тканину. Повторне застосування радіоактивного йоду є менш ефективним, тому з першого курсу пацієнту вводяться оптимальні, максимально допустимі дози, що розраховуються в залежності від виду пухлини, розповсюдження пухлини і від маси тіла. Останнім часом набирає вагу пацієнтоорієнтований підхід, коли такий тип променевої терапії застосовується виключно при агресивній формі раку з багатофокусним ростом, та/або з ознаками виходу пухлини за межі залози, та/або при метастатичному процесі. В інших випадках проводиться клінічне спостереження з динамічним моніторингом тиреоглобуліну, антитіл до тиреоглобуліну та експертним УЗД. За ознак можливого рецидиву, тобто при зростанні цих лабораторних показників та/або виявлені можливих рецидивів або метастазів на УЗД, вирішується питання про проведення радіойодтерапії та/або повторної операції.
Супресивна терапія тиреостатичними препаратами призначається для запобігання розвитку рецидивів, бо навіть ракова тканина щитоподібної залози зазвичай чутлива до дії ТТГ. Саме високий рівень ТТГ спричиняє та провокує появу рецидиву. Тому задачею такого типу лікування є знизити рівень тиреотропного гормону (ТТГ) до певних цільових меж. Ці межі визначаються лікарем і залежать від ступеню агресивності онкопроцесу та рівнем ризику розвитку рецидиву для пацієнта.
Як показує практика, чим раніше виявлений рак, тим ефективніше може бути лікування, що збільшує шанси на повне одужання.
У нашій клініці Lancet Clinic&Lab на Печерську ми надаємо пацієнтам повний цикл допомоги — від консультації та діагностики до операції та реабілітації. Наші лікарі — це висококваліфіковані фахівці з великим досвідом у лікуванні раку щитоподібної залози.
Наша клініка обладнана сучасною лабораторією та передовим діагностичним обладнанням, що дозволяє швидко та точно діагностувати захворювання та надати комплексне лікування.
Звертаючись в клініку Lancet, ви можете бути впевнені в отриманні професійної допомоги за європейськими стандартами лікування. Не відкладайте візит до лікаря, якщо виявили у себе симптоми захворювання. Запишіться на консультацію ендокринолога прямо зараз!
Відповіно до сучасних міжнародних протоколів, що базуються на чисельних дослідженнях, підхід стає більш пацієнтоорієнтованим. Насамперед визначається ризик, який несе рак для пацієнта. При низькому ризику, коли рак невеликий, до 2 см, якщо немає інвазії в оточуючій тканині, в кровоносні судини, відсутні метастази та пухлина одиночна, достатньо виконати гемітиреоїдектомію, тобто видалення половини щитоподібної залози з обовязковим видаленням найближчої до щитоподібної залози жирової клітковини з лімфатичними вузлами. Але такий обсяг втручання можливий тільки за умови проведення під час операції експрес-гістологічного дослідження для своєчасного виявлення мультифокального росту, метастазів, проростання в оточуючі тканини. Тоді виконується тотальне видалення залози, а при наявності метастазів — ширше видалення лімфатичних вузлів для запобігання поширення метастатичного процесу.
Радіойодтерапія. Виконується після тотального видалення щитоподібної залози. Для того, щоб радіойодтерапія принесла максимальний ефект, в організмі пацієнта має бути досить високий рівень тиреотропного гормону (ТТГ). Він призначається через шість тижнів після операції, щоб знищити всю залишкову тканину. Повторне застосування радіоактивного йоду є менш ефективним, тому з першого курсу пацієнту вводяться оптимальні, максимально допустимі дози, що розраховуються в залежності від виду пухлини, розповсюдження пухлини і від маси тіла. Останнім часом набирає вагу пацієнтоорієнтований підхід, коли такий тип променевої терапії застосовується виключно при агресивній формі раку з багатофокусним ростом, та/або з ознаками виходу пухлини за межі залози, та/або при метастатичному процесі. В інших випадках проводиться клінічне спостереження з динамічним моніторингом тиреоглобуліну, антитіл до тиреоглобуліну та експертним УЗД. За ознак можливого рецидиву, тобто при зростанні цих лабораторних показників та/або виявлені можливих рецидивів або метастазів на УЗД, вирішується питання про проведення радіойодтерапії та/або повторної операції.
Супресивна терапія тиреостатичними препаратами призначається для запобігання розвитку рецидивів, бо навіть ракова тканина щитоподібної залози зазвичай чутлива до дії ТТГ. Саме високий рівень ТТГ спричиняє та провокує появу рецидиву. Тому задачею такого типу лікування є знизити рівень тиреотропного гормону (ТТГ) до певних цільових меж. Ці межі визначаються лікарем і залежать від ступеню агресивності онкопроцесу та рівнем ризику розвитку рецидиву для пацієнта.
Як показує практика, чим раніше виявлений рак, тим ефективніше може бути лікування, що збільшує шанси на повне одужання.
У нашій клініці Lancet Clinic&Lab на Печерську ми надаємо пацієнтам повний цикл допомоги — від консультації та діагностики до операції та реабілітації. Наші лікарі — це висококваліфіковані фахівці з великим досвідом у лікуванні раку щитоподібної залози.
Наша клініка обладнана сучасною лабораторією та передовим діагностичним обладнанням, що дозволяє швидко та точно діагностувати захворювання та надати комплексне лікування.
Звертаючись в клініку Lancet, ви можете бути впевнені в отриманні професійної допомоги за європейськими стандартами лікування. Не відкладайте візит до лікаря, якщо виявили у себе симптоми захворювання. Запишіться на консультацію ендокринолога прямо зараз!