Мігрень — це пароксизмальний стан, що характеризується нападами інтенсивного, пульсуючого головного болю, та досить часто супроводжується нудотою, блювотою, фонофобією й фотофобією.
Назва захворювання походить від французького слова migraine та грецького hemikrania. Перші описи цього захворювання були зроблені ще до нової ери. Про мігрені писав Гіппократ, Цельс. В даний час проводяться глибокі нейрофізіологічні, психологічні, біохімічні та імунологічні дослідження, спрямовані на уточнення патогенезу, лікування й профілактику цього захворювання.
Поширеність мігрені коливається від 1,5 до 20% серед населення Землі. Вважається, що до 30% всіх нападів головного болю є мігренозними. Жінки хворіють в 2-3 рази частіше. Зазвичай хвороба починається у віці 18-30 років, має виражену генетичну схильність (19р13, аутосомно-домінантний тип передачі).
В 2/3 випадків мігрень протікає як проста форма захворювання. Під час нападу різко наростає концентрація глутамату й аспартату; збільшується рівень вмісту брадикініну, кальційтонін-генсвязного пептиду; знижується рівень гепарину й естрогену в крові, а в період між нападами визначається підвищена концентрація імунореактивного нейропептіду C-FOS, серотоніну та підвищена концентрація аспартату та глутамату.
Назва захворювання походить від французького слова migraine та грецького hemikrania. Перші описи цього захворювання були зроблені ще до нової ери. Про мігрені писав Гіппократ, Цельс. В даний час проводяться глибокі нейрофізіологічні, психологічні, біохімічні та імунологічні дослідження, спрямовані на уточнення патогенезу, лікування й профілактику цього захворювання.
Поширеність мігрені коливається від 1,5 до 20% серед населення Землі. Вважається, що до 30% всіх нападів головного болю є мігренозними. Жінки хворіють в 2-3 рази частіше. Зазвичай хвороба починається у віці 18-30 років, має виражену генетичну схильність (19р13, аутосомно-домінантний тип передачі).
В 2/3 випадків мігрень протікає як проста форма захворювання. Під час нападу різко наростає концентрація глутамату й аспартату; збільшується рівень вмісту брадикініну, кальційтонін-генсвязного пептиду; знижується рівень гепарину й естрогену в крові, а в період між нападами визначається підвищена концентрація імунореактивного нейропептіду C-FOS, серотоніну та підвищена концентрація аспартату та глутамату.
Основними симптомами, з якими необхідно звертатися до невролога, є напади головного болю та блювота. Головний біль може виникнути у будь-який час доби, знижуючи фізичну активність та посилюючись в разі монотонної фізичної роботи й ходьби. Інтенсивність нападу головного болю може поступово розвиватися протягом 5-20 хвилин і тривати не більше 60 хвилин; або, у важкому випадку, від 4 до 72 годин, частота нападів якого становить не менше 5. Головне для пацієнта — негайно звернутися до лікаря, аби якомога швидше усунути больовий напад і тим самим полегшити страждання, оскільки біль буває нестерпним.
У повісті Д. Рубіної є яскравий опис нападу мігрені:
У повісті Д. Рубіної є яскравий опис нападу мігрені:
«У мене почався сильний головний біль. Це буває після дощу. Ліву скроню окільцьовує слизька, пульсуюча отрутою змія, якій не лежиться на місці. Вона витягується, дістає своїм тонким жалом потилицю, заповзає в портал чола, ворушиться та розбухає».
До факторів, що провокують мігренозні напади, відносяться:
- Емоційний дистрес;
- Фізичне перенапруження;
- Нераціональне харчування;
- Алкоголь;
- Пероральніконтрацептиви;
- Навантаження на вестибулярний апарат;
- Інтенсивний шум, світло, запахи;
- Менструальний цикл;
- Надлишковий сон (мігрень вихідного дня).
Мігрень диференціюють з гострими порушеннями мозкового кровообігу, розривом аневризми, об'ємним процесом, запальними захворюваннями ЛОР-органів, невралгією, глаукомою. Обов'язковим є проведення додаткових обстежень: транскраніальна доплерографія, електроенцефалографія, МРТ або КТ головного мозку в судинному режимі.
Лікувальні заходи спрямовані на ліквідацію самого пароксизму мігрені. Доцільно проводити профілактичне лікування пацієнтам, у яких є напади з важким або тривалим перебігом хвороби (понад 2 нападів на місяць).
Лікувальні заходи спрямовані на ліквідацію самого пароксизму мігрені. Доцільно проводити профілактичне лікування пацієнтам, у яких є напади з важким або тривалим перебігом хвороби (понад 2 нападів на місяць).
Напрямок: Неврологія
